2024
У сезоні-2024 українські аграрії роблять ставку на технічні, олійні культури. Зокрема й на ріпак. Ця культура примхлива, потребує пильної уваги, але варто боротись за кожен кілограм/центнер урожаю. Юрій Баранчук, менеджер з агротехнологій у Центральному регіоні компанії LNZ Group, на основі власних цьогорічних спостережень та багаторічного досвіду, розповів, в яких умовах вегетує цьогоріч озимий ріпак та заходи з його догляду варто провести навесні.
Моніторинг шкідників навесні та заходи захисту ріпаку
Посівам ріпаку озимого в Україні завдають шкоди близько 50 видів шкідників. Вони шкодять рослинам упродовж всього періоду вегетації, пошкоджуючи корені, листки, стебла, квітки та стручки, що в свою чергу істотно впливає як на врожайність, так і на його якість.
Після відновлення вегетації̈ першими найбільшої шкоди рослинам ріпаку завдають прихованохоботники: хрестоцвітний прихованохоботник (Ceutorhynchus picitarsis Gyll.), великий ріпаковий прихованохоботник (Ceutorhynchus napi Gyll.) такапустяний стебловий прихованохоботник (Ceutorhynchus quadridens Panz.). Зимують ці шкідники в стадії жуків під рослинними рештками або у верхніх шарах ґрунту — в лісосмугах, на узліссі, в садах та інших місцях з дерево-чагарниковою рослинністю. Після зимової діапаузи і наступної весняної реактивації вони заселяють посіви озимого ріпаку, як правило, в кінці березня з незначним відхиленням. Пробудження хрестоцвітого прихованохоботника у весняний період відбувається за температури повітря 6°С, а великого ріпакового та капустяного стеблового прихованохоботників 7,5°С.
Початок масового льоту зазвичай розпочинається в останні дні березня і триває від 11 до 15 днів. Період відкладання яєць самками коливається від 8 до 12 днів і фактично завжди збігається з фазою бутонізації — початку цвітіння ріпаку озимого. Загалом, слід зауважити, що біологічні особливості різних видів прихованохоботників досить схожі, а отже, тривалість яйцекладки, поява личинок, лялечок та імаго у хрестоцвітого, великого ріпакового та капустяного стеблового прихованохоботників практично співпадає, а різниця між деякими стадіями їх розвитку становить лише декілька днів. Оскільки строк виходу із зимівлі прихованохоботників залежить від комплексу метеорологічних умов (суми активних температур, час ВВВ тощо), то зрозуміло, що час їх появи буде рухатись з півдня на північ по мірі настання певних умов.
Окрім прихованохоботника на посівах ріпаку озимого виявлено гусінь озимої совки (Agrotis segetum Schiff., Scotia segetum Schiff. Eux.) та травневого жука(Melolontha melolontha L.), які також активізуються з підвищенням температури ґрунту та завдаватимуть шкоди посівам, пошкоджуючи підземні органи рослин. Залежно від розвитку рослини можуть її знищити або відкрити прохід для потрапляння різних інфекцій до рослини.
Прихованохоботники є доволі складними для моніторингу об’єктами тому що жук, відчуваючи загрозу, падає із рослини ріпаку та завмирає, тож його складно знайти.
Для своєчасного виявлення і контролю прихованохоботників доцільно використовувати жовті чашки-пастки з густою клейкою рідиною
Жовті чашки незамінні для контролю шкідників до періоду цвітіння.
Чашки встановлюються вже за температури ґрунту +5ºС, це приблизно десь починаючи з другої декади березня. Кількість встановлених чашок залежить від площі поля. Так, на полі до 50 га — 1-2 шт., від 50 до 100 га — 2-3 шт., понад 100 га — 4 шт. (по одній з кожного краю поля). Необхідно вести постійний моніторинг посівів та у разі перевищеня ЕПШ (10 жуків упродовж 3 днів на одну жовту чашку, або 2-4 жуки на 25 рослин), за умов сталої середньодобової температури на рівні +6˚С (опт. +10˚С) потрібно проводити заходи щодо обмеження чисельності шкідників. Для знищення прихованохоботників застосовують інсектициди, важливо це зробити до початку яйцекладки.
Для контролю чисельності даних шкідників у бренду DEFENDA є препарати: Бомбардир Дуо (0,2-0,25 л/га), Октант Турбо (0,2-0,25 л/га), Престо (0,3-0,4 л/га) або Твікс (1-1,1 л/га).
Фаза цвітіння: використовуємо препарати, безпечні для бджіл
Приблизно на 22-25 день після початку цвітіння пелюстки ріпакових квіток починають опадати. Це є першою ознакою, що у разі наявності склероцій в ґрунті та на рослинних рештках вони починають інтенсивно спороносити. Саме у цей період хвороби та шкідники намагаються взяти реванш і залишити агронома без запланованого врожаю. Тому в цю фазу також проводяться захисні дії. Варто зауважити, що фунгіцидний захист представлений декількома варіантами, а от інсектициди в цей період рекомендовано застосовувати лише безпечні для бджіл. Такими інсектицидами є Атік (ацетаміприд, 200 г/кг) 0,1-0,12 кг/га, Синерид (тіаклоприд, 240 г/л) 0,3-0,4 л/га від бренду DEFENDA.
Поширення хвороб на ріпаку: умови, профілактика, захист
Взагалі, ця культура уражується хворобами впродовж всього вегетаційного періоду. Вже восени можливі прояви борошнистої роси (Erysiphe cruciferarum Oxiz et Junell), циліндроспоріозу (Сylindrosporium concentricum Grev.), пероноспорозу(Peronospora brassicae Gaeum.), альтернаріозу (Alternaria ssp.), фомозу (Phoma lingam Desm). Весняне ураження в більшості випадків є наслідком осінньої інфекції. Інфекція, що міститься на рештках ріпаку озимого восени, продовжує розвиватися навесні.
Найкращий спосіб не допустити поширення хвороб загалом, це застосування комплексу профілактичних заходів:
- дотримуватись сівозміни, що дає можливість природним шляхом регулювати динаміку поширення хвороб,
- рівномірно розподіляти рослинні рештки, що дає можливість висіяти на задану глибину та сприяє отриманню дружніх та рівномірних сходів,
- обробіток ґрунту направити на сприяння розкладанню рослинних решток,
- внести добрива, що дасть можливість підвищити імунітет рослин,
- провести доробку насіння фунгіцидами, інсектицидами, мікродобривами, біостимуляторами, для убезпечення пошкодження та швидкого формування центрального кореня й отримання здорових сходів,
- проводити фунгіцидні обробки посівів.
Найбільш ефективним заходом, на мою думку, є профілактичне застосування фунгіцидів. Адже лікування в більшості випадків є дорожчим і не завжди дієвим. Успіх у захисті ріпаку від хвороб залежить насамперед від своєчасних фітосанітарних заходів, які неможливі без проведення постійних обліків і спостережень за розвитком хвороб. Необхідний також диференційований підхід до кожного поля, оскільки основними джерелами ураження є рослинні рештки, заражене насіння, бур’яни, які належать до одної родини з ріпаком.
На посівах, які під час зими втратили листову поверхню, мають ушкодження кореневої шийки, слід якомога раніше навесні після відновлення вегетації провести обробку баковою сумішшю препаратів від бренду DEFENDA: Абсолют (0,5 л/га) і Парацельс (0,5 л/га). А на посівах, які частково втратили листову поверхню та не мають ушкодження кореневої шийки, достатньо застосувати лише Абсолют (0,5-1,0 л/га). В обох випадках до бакової суміші, для кращого змочування, бажано додати прилипач Супер Мачо (0,1 л/га).
Ріпак і бур’яни
У посівах ріпаку озимого найбільш складно контрольованими бур’янами є ті, які належать до тієї ж родини, що і ця культура.
Основною проблемою забур’яненості ріпаку озимого є отримання зріджених сходів. Адже добре розвинений ріпак озимий здатний пригнічувати ріст бур’янів, але нездатний конкурувати з бур’янами на ранніх етапах розвитку. Тому в систему захисту ріпаку озимого від бур’янів необхідно включати ґрунтову схему і провести відразу після сівби обробку баковою сумішшю препаратів від бренду DEFENDA:Сора-Нет (2,0-3,0 л/га) і Клаттер (0,15-0,20 л/га). А в разі появи падалиці попередника (ячмінь, пшениця) проконтролювати її, використавши для цього препарат Харума (0,8-1,2 л/га), додавши до бакової суміші для збільшення ефективності прилипач Супер Мачо (0,1 л/га).
Вказані заходи дадуть можливість отримати гарно розвинені рослини ріпаку, які зможуть в подальшому пригнічувати ріст бур’янів і виключать із системи захисту інші гербіциди, які тією чи іншою мірою впливатимуть на рослини ріпаку озимого.
Удобрення — зміцнення рослин та допомога в реалізації потенціалу
При вирощуванні ріпаку озимого розрахунковий об’єм фосфорно-калійних добрив вносять перед та під час сівби. Азот з осені вноситься частково у складі комплексних добрив при сівбі. А також — для поліпшення розкладання соломи після збирання попередника, з розрахунку 10 кг азоту на 1 т соломи перед її заробкою у ґрунт.
Основна ж кількість азоту вноситься навесні у 2-3 прийоми (прикоренево і по листку), починаючи від внесення по мерзлоталому ґрунту й до початку інтенсивного росту стебла.
Перше, що ми бачимо, вийшовши на поле ріпаку озимого у ранньовесняний період, особливо за умови холодної погоди, — фіолетові листки. Тобто ріпак погано споживає фосфор через корінь. А разом з фосфором і не менш важливий калій, оскільки ріпак озимий є калієлюбною рослиною, тому для покращення розвитку кореневої системи, підвищення імунітету, стійкості до вилягання, збільшення кількості та маси насіння слід провести підживлення по листу у фази відростання розетки, стеблування й бутонізації універсальним добривом: DEFENDA Макро (1,0-2,0 л/га) або водорозчинним добривом DEFENDA 13-40-13+МЕ (1,0-3,0 кг/га)
Наступне, що ми бачимо, розрізавши корінь ріпаку озимого, — ознаки дефіциту бору у вигляді тріщин на корені та кореневій шийці. Це й не дивно, оскільки ріпак озимий також і борофільна рослина. Його потреби в борі уп’ятеро перевищують потреби зернових. Та ще й у рослинах спожитий бор погано переміщується до точок росту, тому його краще вносити в декілька підживлень. Достатнє забезпечення мікроелементом важливе вже з осені для перезимівлі рослин, тому бор необхідний для розвитку меристемних тканин та міцності клітинних стінок, формування на клітинному рівні майбутнього врожаю, а саме зачатків майбутнього суцвіття.
Навесні також необхідно провести 1-3 позакореневі обробки в стадії відростання розетки, стеблування, бутонізації мікродобривом DEFENDA Бор (1,0-1,5 л/га), а за проявів дефіциту до бакової суміші слід додати функціональні добрива DEFENDA Аско Гумат (0,5-1,0 л/га) або DEFENDA Аміно (0,5-1,0 л/га). Це сприятиме активному поділу клітин, закладанню генеративних органів, стимуляції імунітету та фотосинтезу, усуненню різноманітних стресів і суттєвому підвищенню урожаїв.
Проте, щоб правильно скласти систему живлення ріпаку, слід мати повний аналіз ґрунту. Уточнювати потреби рослин за допомогою листкової діагностики. Враховувати вплив погоди на рівень забезпеченості поживними елементами з ґрунту. Комплексний підхід дозволить визначити справжні потреби рослин і отримати максимальний результат від підживлень.
Насамкінець хочу зазначити, що ріпак озимий — це не та культура, на якій варто економити. Є прописана технологія під запланований урожай з урахуванням всіх інших факторів, і її необхідно чітко дотримуватись.
