Оптимальне поєднання потенціалу українських чорноземів та сучасних агротехнологій
47
агрофірми
90
тисяч га землі
3 500
працівників у сезоні
Гібридна кукурудза
Кукурудза на зерно
Пшениця яра
Гібридний соняшник
Льон
Соняшник
Горох
Пшениця озима
Соя
Коріандр
Пшениця спельта
Ячмінь озимий
Зернотрейдерська діяльність
Можливість вирощування важливих культур, без яких ніяк, визначається сукупністю різних факторів, починаючи з кліматичних умов й закінчуючи рівнем технічного оснащення підприємства. Другий критерій визначається в основному ринковою кон'юнктурою. Виходячи з цих критеріїв, виробництво зернових культур в Україні є найбільш пріоритетним, та достатньо непростим.
Особливості зернових культур
Зернові культури в Україні та й в усьому Світі, мають стратегічне значення, адже без масштабного постачання зернових, у тваринницьких господарствах не було б високих показників. Зернові культури – основа сільськогосподарського виробництва. Зерно є основним енергетичним джерелом життєдіяльності людського організму. У структурі харчових продуктів, зернові та зернобобові культури складають 76%. На бульбоплоди й коренеплоди, овочі, фрукти, цукор приходиться тільки 17,2% виробництва продуктів.
Зернові культури поділяються на:
I групу – культури північного походження з довгим днем в літній період: пшениця, жито, ячмінь, овес;
II групу – культури південного походження з коротким днем в літній період: кукурудза, просо, сорго, гречка та рис, іноді також відносять чумизу (італійське просо), Пайзе (японське просо), африканське просо.
Серед культур I групи розрізняють ярі, озимі різновиди й дворучки, II групи – тільки ярі.
Озимі, для проходження стадії яровизації в початковій стадії розвитку, вимагають невеликих температур від -1 до + 10°С протягом 20-60 днів. Їх висівають восени, за 50-60 днів до настання стійких морозів, врожай отримують в наступному році. При посіві навесні, вони найчастіше кущяться та не утворюють стебла й колоски.
Ярові хліба для проходження стадії яровизації вимагають більш високих температур: від +5 до +20°С протягом 7-20 днів. Висівають навесні, урожай збирають в тому ж році.
Дворучки проходять стадію яровизації при температурі +3-15°С. Для південних районів селекціонерами виведені сорти, які добре ростуть і розвиваються, дають врожай як при весняному, так і при осінньому посіві.
Класифікація хлібних культур на озимі, ярі та дворучки відносна, проте в практичному плані має велике значення, адже дозволяє розподілити інтенсивність робіт у весняний період і під час збирання.
Пшениця озима є однією з найцінніших зернових культур, оскільки зерна пшениці містять багато білка, жиру, вуглеводів.
Сорти озимої пшениці вважаються найбільш цінними й врожайними.
Необхідно обробляти кілька сортів озимої пшениці одночасно, щоб отримати хороші врожаї. Ці сорти мають відрізнятися за біологічними та господарсько-корисними ознаками. При виборі сортів на посів, враховується стан поля. Внесок сорту в досягнутий рівень врожайності становить 40-50%. Тому правильний підбір сорту для тої чи іншої місцевості має велике значення для успішного вирощування озимої пшениці.
Вирішальне значення для раннього етапу розвитку озимої пшениці має підготовка насіння з високою схожістю. Від якості посівного матеріалу багато в чому залежить її перезимовка й врожайність. Маса 1000 зерен повинна становити 40-50 г, схожість сертифікованого насіння – не менше 85%.
Технічні культури
Технічними культурами заведено називати ті види сільськогосподарських рослин, які вирощують заради одержання з них технічної сировини. Класичним прикладом такої культури є льон, з якого отримують сировину для текстильної промисловості, а також нехарчова рослинна олія. Проте, багато культур, що відносяться до технічних, можуть також вирощуватися і як продовольчі. Наприклад, картопля – це основна овочева культура й джерело крохмалю одночасно. Таким чином, поділ галузей рослинництва на продовольчі й технічні культури досить умовний.
Важливо відзначити, що такі зернові і технічні культури, зовсім не обов'язково надалі використовуються для виробництва непродовольчих товарів. Набагато частіше з технічних культур отримують саме харчові продукти, які надають готовій їжі певних смакових чи інших якостей. Наприклад, одержуваний із цукрової тростини й білого буряку цукор, є найпопулярнішим підсолоджувачем, без якого не обійтись під час приготування різноманітних десертів, та не тільки. А пісна олія, джерелом отримання якої є десятки різних рослин, використовується для смаження їжі, заправки салатів, змащення різних інгредієнтів у страві, та інших кулінарних цілей.
