2020
Цьогорічний сезон як для виробників, так і експортерів зерна виявився абсолютно не схожим на всі попередні. Валютна турбулентність та тривале укріплення гривні змусили аграріїв притримувати врожай, а трейдерів — шукати можливості для того, щоб зробити виробникам цікаві цінові пропозиції.
Ринок не очікував такої тенденції. Проте в цілому експорт зерна йде чималими темпами: станом на початок лютого Україна експортувала понад 16 млн т пшениці та близько 17 млн т кукурудзи.
Поряд із цим складнощі з нестачею зерновозів, що були одним із найбільш вузьких місць у логістиці зерна, втрачають свою актуальність. Приватний парк збільшується, зростає оборотність вагонів. А ставки, які зараз пропонує «Укрзалізниця», влаштовують учасників ринку.
Більше про особливості поточного сезону, плани й очікування на 2020 рік AgroPortal.ua поспілкувався з керівником відділу торгових операцій компанії LNZ Group (напрямок LNZ Trade) Віталієм Красюком.
Зернотрейдинг — новий напрямок діяльності для LNZ Group. Чому назріла необхідність його впровадження?
Віталій Красюк: Зернотрейдинг — це чергова можливість диверсифікації для нашої компанії. У цьому LNZ Group переслідує інтегровану ціль. По-перше — ринок вимагає розвитку цього напрямку в межах агрохолдингу для забезпечення комплексної пропозиції для товаровиробника. Ми пропонуємо придбати ЗЗР та посівний матеріал або ж мінеральні добрива, натомість розробляємо спеціальні програми і даємо можливість клієнтам за рахунок врожаю зробити передоплату або закрити заборгованість за поставки продукції.
Водночас намагаємось запровадити FRM продукти (Financial Risk Management). Вони передбачають використання фінансових інструментів, які дозволять середнім та крупним холдингам отримувати додаткову премію до ціни на свій товар.
Для проведення зерноторгових операцій у нас є необхідна інфраструктура — елеватори загальною потужністю зберігання понад 200 тис. т, власний автопарк та парк вагонів-зерновозів.
З якими культурами працюєте? Розкажіть про географію закупівель.
Віталій Красюк: Переважно це зернова група: кукурудза та пшениця всіх класів. Епізодично закуповуємо соняшник, сою, ріпак. На олійні поки що не робимо велику ставку. Хоча відміна так званих «соєвих правок» може зробити цю культуру привабливішою, ніж зараз.
Поставки здійснюємо на умовах CPT та DAP.
Географія закупівель необмежена і охоплює всю Україну. Якірні елеватори — це наші власні у Білопіллі та Миколаївці (Сумська область) і Лебедині (Черкаська область). Також працюємо з багатьма іншими елеваторами, найбільш активно — в Хмельницькій, Полтавській, Харківській та Кіровоградській областях.
Раніше LNZ Group розширила потужності зберігання зерна, ввівши в експлуатацію потужний елеваторний комплекс на Сумщині. Чи маєте плани подальшого розширення?
Віталій Красюк: Так, у нас є плани з розширення та реорганізації елеваторного господарства, але вони поки що на етапі розробки та проектування.
Поділіться, будь ласка, які складнощі супроводжують процес зернотрейдингу на українському ринку?
Віталій Красюк: Головна складність — робота в нестабільних умовах. У поточному маркетинговому році валютна турбулентність, пов’язана з укріпленням гривні, відчутно послабила позицію товаровиробника. Він не готовий був реалізовувати продукцію за ринковими цінами, якщо мав можливість зберігання. Більш вигідні умови нам запропонувати досить важко. Зерно — це експортна позиція, тому ми також залежні від курсу. Ніхто на ринку не очікував такої тенденції.
Приміром, останні 5 років відчувалась недостатність інвентарного парку на залізниці. Але приватний парк вагонів поступово збільшується і навіть стає профіцитним. Звичайно, згодом і ця ситуація стабілізується за рахунок списання технічно застарілих вагонів «Укрзалізниці».
Крім того, досі не зрозуміла ситуація із тягою. Особливо проблематичним це питання є на Західній Україні. Всі обсяги, які нам пропонували у західному регіоні, розглядалися дуже обережно. Якщо це не ниткові маршрути, то вагонообіг займав тривалий час. Були ситуації, коли на Хмельниччині через відсутність тяги порожні вагони простоювали до 20 днів.
Держава на законодавчому рівні має вирішити питання з приватною тягою. Це не панацея, але коли будуть зрозумілі правила для всіх учасників ринку, тоді можна будувати стратегію закупівлі.
LNZ Trade має власний парк зерновозів. Наскільки він зараз великий та чи відповідає поточним потребам?
Віталій Красюк: У поточному сезоні ми придбали додатково 108 зерновозів. Зараз їх 216 — 4 рухомі маршрути по 54 вагони. LNZ Group має великий земельний банк, тож власний парк задіяний на 100%. Вагонами «Укрзалізниці» для перевезення власних зернових практично не користуємось.
А як щодо автотранспорту? Наскільки він задіяний у логістиці?
Віталій Красюк: До певної відстані від кінцевої точки призначення (портів) варіант з використанням авто ефективний. Звісно, ми не будемо везти з Чернігівської чи Сумської області, тому що вийде значно дорожче, ніж залізницею. Тим більше, «Укрзалізниця» зменшила свої апетити, і сьогоднішні ставки достатньо прийнятні для всіх учасників ринку.
Кількість перевезеного зерна автомобільним транспортом залежить від сезону та урожайності.
Адаптуємося під ті умови ринку, що склалися, пропонуємо цікаві портові ціни товаровиробникам. Якщо закуповуємо на елеваторах, то переважно на тих, де є залізничне сполучення.
Поділіться планами на 2020-й. Яких показників (якісних та кількісних) очікуєте досягти у напрямку зернотрейдингу? Які обсяги перевезень плануєте забезпечити цьогоріч?
Віталій Красюк: Кожен рік LNZ Group ставить перед собою задачу перевершити результат попереднього. На транспортування зерна є певний ліміт, який ми можемо забезпечити власним парком. Але зараз формуються нитки-маршрути, які швидко доставляють товар до порту і так само швидко повертаються назад. Такий вагонообіг дозволяє нам забезпечити близько 70 тис. щомісячного перевезення по кукурудзі або пшениці.
Є бажання прийняти участь у річкових перевезеннях, і навіть зараз розглядаємо цю можливість у партнерстві. Але це знаходиться ще на стадії обговорення.
2019 рік вразив українських сільгоспвиробників негативними ціновими тенденціями на ріпак, соняшник та сою та досить низькими цінами на кукурудзу та пшеницю. На ваш погляд, чи можна очікувати зростання цін на основні культури у 2020 році?
Раз на чотири-п'ять років ринкова кон’юнктура має нас приємно дивувати (посміхається). Так, ми очікуємо зростання. Але хотілось би, щоб висока ціна досягалася не за рахунок низького врожаю.
Наталія Рекуненко, AgroPortal.ua
