2022
У СТОВ «Інтер», що на Чернігівщині (м. Ічня), з початком російського вторгнення змінили раніше застосовувану технологію живлення культур. Замінили безводний аміак, який виготовляється з російської сировини, на аміачну воду. А також змінили структуру посівів, відвівши більше площ під культури, що потребують менше азоту.
Про це йдеться у черговому випуску відеопроєкту АгроБратство LNZ.
На початку вторгнення російських військ в Україну місто Ічня потрапила в зону бойових дій і окупації. У цей період значних пошкоджень матеріальних цінностей компанія не зазнала, але від рук окупантів загинув співробітник, сервісний інженер…
Утім, як розповів Владислав Тютюнник, заступник директора з виробництва СТОВ «Інтер», господарство продовжує працювати і навіть втілює деякі заплановані інвестиційні проєкти (новий склад запчастин з програмним обліком, новий ваговий термінал тощо), хоча змушене було внести певні зміни в роботу.
У попередні роки, за словами Владислава Тютюнника, основу структури посівів складала кукурудза, під неї відводили приблизно 65% 65% кукурудза. Решта — соняшник 8-12%, пшениця 5-7%, до 10% ріпак. Сою практично не сіяли (приблизно 50-100 га), вважаючи, що ця культура не дуже підходить для регіону. Цьогоріч через війну, ситуацію на ринку та необхідність оптимізувати технології, структуру посівів змінили.
«Господарство працювало з безводним аміаком, минулого року запустили диференціацію внесення, але ж аміак був російським. Після вторгнення потрібно було шукати інші джерела азоту й інші можливості. Зокрема, почали сіяти ті культури, які потребують менше азоту. Тож у цьому сезоні в нас удвічі менші площі під кукурудзою та у 2,5 разу більші під соняшником. Також у декілька разів збільшили площі під соєю і ще посіяли гречку. На сою азоту взагалі не вносили — лише інокуляцію робили. На гречку також не давали, і при цьому, до речі, отримали урожайність 1,9 т/га. Крім того, на пісках ми раніше сіяли жито, наразі, під урожай-2023, залишили тільки кормовий клин. Сіємо більше пшениці», — деталізував Владислав Тютюнник.
Як додав Олександр Хмелюк, керівник агродепартаменту LNZ Group, навіть у нинішніх складних умовах треба шукати баланс між економікою й агрономічною наукою, тому що кожна дія може мати наслідки і на наступний рік і навіть через рік.
Владислав Тютюнник також зазначив, що відмовившись від безводного аміаку, в компанії почали вносити аміачну воду, також диференційованим способом.
«Аміачна вода це друге добриво за нижчою вартістю діючої речовини після безводного аміаку, який зараз для нас недоступний. Таким чином ми намагаємося зекономити діючу речовину на гектар залежно від продуктивності зони. Для цього відбираємо зразок ґрунту, розуміємо, скільки нам треба азоту додати і вносимо аміачним культиватором відповідну кількість аміачної води», — пояснив заступник директора СТОВ «Інтер».