2024
Підготовка ґрунту до сівби навесні — важливий захід створення оптимальних передумов для подальшого висіву та вирощування сільськогосподарських культур. Якісно проведені агротехнічні заходи забезпечують розпушення ґрунту, надають йому необхідної зернистої структури.
В результаті зберігається волога, забезпечуються високі показники польової схожості насіння, належний фітосанітарний стан ділянки, а також відмінна аерація, рівномірне прогрівання поля. При цьому глибина обробітку має відповідати глибині розміщення насіння.
Про це, а також про основні помилки весняного обробітку ґрунту, розповів Сергій Уваров, менеджер з розвитку агротехнологій в східному регіоні компанії LNZ Group.
«Більшість сільгоспвиробників України використовують «традиційні» підходи до обробітку ґрунту. Агротехнологічні операції навесні починають проводити після настання фізичної стиглості, тобто такого стану, за якого ґрунт добре кришиться та не прилипає до ґрунтообробних знарядь. Першим етапом є боронування, яке націлене на закриття вологи. Другий — культивація, спрямована на вирівнювання поверхні ґрунту, яку можна поєднувати із внесенням мінеральних добрив. Третій — передпосівна культивація, яка має на меті боротьбу з проростаючими бур’янами та підготовку насіннєвого ложа», — зазначає експерт.
Завдання весняного обробітку та збереження вологи
Основним завданням є збереження у ґрунті накопиченої за осінньо-зимовий період вологи, яка навесні інтенсивно випаровується, особливо з ущільненого ґрунту. Для чорноземів оптимальна вологість становить 15–18% (по відношенню до абсолютно сухого ґрунту). Передчасний обробіток ґрунту навесні призводить до залипання робочих органів ґрунтообробних знарядь, замазування поверхні ріллі, а запізнілий спричиняє засихання ґрунту й утворення великих грудок, тому ранньовесняне боронування проводять вибірково з урахуванням підсихання різних полів і ділянок.
Під час боронування можна також використовувати шлейфи та шлейфові борони. Порядок розміщення знарядь залежить від стану ґрунту, зокрема, на дуже ущільнених у першому ряду тракторного агрегату знаходяться важкі борони, а в другому — шлейфи. На більш структурних ґрунтах, де після зяблевої оранки утворюється гребеняста поверхня, в першому ряду розміщують шлейфи, а в другому — борони.
Основною вимогою при закритті вологи є утворення на поверхні ґрунту добре розпушеного дрібногрудочкуватого шару завтовшки 3–5 см. Для цього шлейфування і боронування виконують у два сліди по діагоналі (під кутом 45°) до напрямку осіннього обробітку. Залежно від фізичних властивостей ґрунту та його вологості, запроваджують також інші схеми розміщення знарядь під час закриття вологи. Так, спочатку в один слід боронують, а через кілька годин пускають агрегат із шлейфів, борін і райборінок.
Зволікання із боронуванням призводить до втрати великої кількості вологи, величина її випаровування може досягати в сонячну і вітряну погоду до 80–100 т/га щоденно, тому закриття вологи є терміновою весняною роботою. На вирівняних полях після стерньових попередників, оброблених з осені важкими дисковими боронами або безполицевими знаряддями, виконувати ранньовесняне боронування недоцільно.
Для попередження втрат ґрунтової вологи, нагадує Сергій Уваров, необхідно мінімізувати проміжок між весняним обробітком ґрунту і сівбою культури. Передпосівний обробіток ґрунту і сівба є єдиним технологічним комплексом. Розрив у часі між ними має бути мінімальним.
Оптимальну технологію вибирають із урахуванням природно-кліматичних умов регіону, особливостей поля, фінансових можливостей аграрія, наявність у нього необхідної агротехніки.
Класичний обробіток передбачає оранку з повним оборотом пласта, що забезпечує зароблення рослинних решток, а також органічних і мінеральних добрив в нижні шари ґрунту. Це створює оптимальні умови для одночасного проростання зерна завдяки доброму розпушуванню та розподілу поживних речовин в орному шарі. Недоліком такого обробітку є утворення плужної підошви, що перешкоджає міграції вологи по профілю ґрунту.
Strip-till передбачає нарізання смуг спеціальними агрегатами після збирання попередника, в які потім проводиться висів культури. Цей спосіб більш ефективний на ґрунтах з низькою родючістю або з обмеженою глибиною оранки.
Mini-till проводиться виключно поверхнево дисковими агрегатами, де рослинні рештки рівномірно перемішуються із ґрунтом, за рахунок чого верхній шар структурується, покращується повітропроникність та мінералізація органічних решток, а також мінімізуються втрати вологи.
При no-till технології висів проводиться у необроблений ґрунт сівалками прямого посіву. Тобто відсутній механічний вплив на ґрунт, зменшується кількість проходів важкими агрегатами та значно знижуються енергетичні і грошові витрати при обробітку. Перевагою «нульового обробітку» є накопичення та обмежене випаровування води завдяки наявності рослинних залишків на поверхні, які виконують роль мульчі, що запобігають ерозії і перегріванню ґрунту. При цьому при no-till відсутність механічного обробітку ґрунту обмежує контроль за появою бур’янів, підвищує ризик розвитку грибкових захворювань та ураження рослин шкідниками личинки, яких перезимовують в рослинних рештках. Це обумовлює потребу в застосування досить великої кількості ЗЗР.
У випадку роботи за no-till потрібно ретельно обирати засоби захисту та розробляти схеми захисту, що будуть охоплювати всі наявні проблеми на конкретному полі. Так, компанія LNZ Group має власний бренд засобів захисту рослин DEFENDA, портфель якого закриває практично всю потребу у системах захисту.
Помилки ґрунтообробітку та їх наслідки
«Однією з найпоширених помилок на шляху до економії є скорочення кількості операцій з обробітку ґрунту. Зокрема, обмеження однією культивацією не дозволяє оптимально вирівняти поверхню ґрунту, що в наступному збільшує кількість застосування ЗЗР. Також суттєвим чинником є вчасні строки проведення обробітку ґрунту», — зауважує Сергій Уваров.
Головними помилками при передпосівному обробітку ґрунту також є надто ранній початок робіт за сирого ґрунту, надмірна кількість робочих проходів через те, що окремі операції не поєднуються в одному агрегаті, велика робоча швидкість їх, глибоке передпосівне розпушування. Найкращим знаряддям для передпосівного обробітку ґрунту є культиватори з лапами, що підрізують його шари. Цими знаряддями можна досягти рівномірного і неглибокого розпушування ґрунту, знищити сходи та розетки бур’янів. На важких і зволожених ґрунтах, де потрібна глибша культивація, для передпосівного обробітку більш ефективні культиватори з розпушувальними лапами.
Запізнення із проведенням передпосівної культивації, за відсутності опадів, затримує сівбу ранніх ярих культур і тим самим знижує їх урожайність. Надмірно глибокий обробіток навесні збільшує шпаруватість ґрунту, що посилює його висушування, особливо за жаркої вітряної погоди. Тому глибина передпосівної культивації в усіх випадках повинна відповідати глибині загортання насіння. Порушення цієї агротехнічної вимоги призводить до зависання зерна в напівсухому прошарку ґрунту і зрідженості сходів.
«Негативними наслідками обробітку ґрунту до настання фізичної стиглості є формування колій після проходження трактора (локальне ущільнення ґрунту) та утворення великих щільних грудок, які в наступному впливають на якість посіву, зокрема нерівномірність сходів (рвані сходи), та ефективність роботи ґрунтових гербіцидів. Надто пізній обробіток ґрунту, а саме передпосівна культивація, призводить до втрат вологи і, як наслідок, знижується швидкість проростання насіння та, знов-таки, знижується ефективність роботи ґрунтових гербіцидів» — застерігає фахівець.
Враховуючи наші реалії, каже Сергій Уваров, аграрії працюють на тій техніці, яка вже є в господарстві. Але все ж таки вибір техніки для весняних польових робіт залежить від технології, якою працює господарство.
«Для прикладу, за класичною технологією обробітку ґрунту весняні польові роботи починаються із закриття вологи, яке проводиться зубовими боронами. При наявності в господарстві важких зубових борін можна одночасно виконувати кілька операцій за один прохід, а саме закриття вологи, розпушування, боронування, вирівнювання. В цілому, щоб оптимізувати роботи, сільгоспвиробники використовують комбіновані ґрунтообробні агрегати, які за один прохід виконують одночасно декілька операцій з обробітку ґрунту», — каже він.
Стартові добрива Сергій Уваров радить вносити при сівбі. Внесення стартових добрив спрямоване на забезпечення рослин елементами живлення в доступній формі на перших етапах онтогенезу. Відповідно, ці добрива вносять безпосередньо під час висіву культури у рядок.Залежно від потреби вирощуваної культури в елементах живлення підбирається відповідне стартове добриво з певною комбінацією та вмістом діючих речовин.
