2021
Останніми роками колір українських оброблюваних земель інтенсивно змінюється. Кожного наступного травня з’являється все більше жовтих полів. То цвіте ріпак — донедавна майже нецікава аграріям культура, а сьогодні — стратегічно важлива рослина.
Минулорічний врожай ріпаку в Україні склав рекордні для цієї культури 2,89 млн т. За підсумками маркетингового року 2019-2020, майже 95% експорту нашого ріпаку припало на країни ЄС. Найбільше цієї олійної культури відвантажено до Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Франції, Польщі. Серед неєвропейських країн-імпортерів лідирує Туреччина.
Великим сюрпризом для гравців аграрного ринку став факт імпорту українського ріпаку до Канади. Так, на серпень поточного року, коли в Україні завершиться збір цієї культури, північноамериканська країна вже законтрактувала два судна загальним тоннажем 60 тис. т. Поки експерти активно дискутують щодо причин, які змусили Канаду — світового лідера з виробництва та експорту ріпаку — везти його з-за океану, і прийдешніх наслідків цього рішення, наші аграрії вже підраховують ймовірний прибуток.
Але щоб вітчизняний врожай таки вирушив до покупців у Канаду, до країн ЄС і далі, повинні бути дотримані всі експортні вимоги щодо якості с/г продукції. Інакше вельми жадана рекордна маржинальність ріпаку у 2021-му може так і залишитися на рівні прогнозу.
Переважна частина (близько 80%) імпортованого з України ріпаку використовується в ЄС для виробництва біодизелю.
Цей екологічно чистий вид біопалива на основі ріпакової олії, як показали досліди, при потраплянні в гідросферу не завдає шкоди її екосистемі. Крім того, він піддається майже повному біологічному розпаду: мікроорганізми, що мешкають у ґрунті чи воді, переробляють 99% біодизелю фактично за календарний місяць. Це суттєве зменшення рівня забруднення довкілля.
Крім цього, дані показники співпадають із загальним вектором зусиль європейських країн щодо екологізації виробництва та реалізації концепції сталого розвитку, що мають на меті «розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби» (за визначенням міжнародної комісії з довкілля і розвитку — прим. ред.). Йдучи шляхом екологізації, який розпочався ще у 80-х роках, ЄС підтримує своїх фермерів за виконання вимог щодо збереження природних ресурсів. Форми винагороди видозмінюються та удосконалюються з часом, але неодмінно присутні.
Зворотний бік медалі інтенсивної екологізації виробництва — постійне посилення вимог до виробництва, постачання та зберігання с/г культур для біопалива. Вони регулюються Директивою Європейського Парламенту, яка вимагає декларування фактичних показників викидів парникових газів, що виділяються в процесі виготовлення та обігу сировини, з якої саме виробляється біопаливо.
Важливими показниками, через невідповідність до норми яких можуть не пропустити український ріпак в Європу, є такі парникові гази, як: діоксид вуглецю (СО₂), оксид діазоту (N₂O) і метан (CH₄). Всі учасники виробничого ланцюга біопалива — від вирощування до переробки сировини повинні підраховувати викиди парникових газів і надавати відповідні звіти. Йдеться про фермерські господарства, елеватори, транспортні компанії. Тобто враховується весь життєвий цикл с/г культур, з яких надалі буде вироблено біопаливо. Треба зважати на всі етапи вирощування та збирання врожаю, його подальшу сушку, зберігання та відвантаження.
В рамках Угоди про асоціацію з ЄС Україна має ряд зобов'язань. Одне з них — виконання вимоги Паризької кліматичної угоди, а саме імплементація системи моніторингу, стандартизованої звітності та верифікації викидів парникових газів (система МЗВ).
Необхідність надавати звіти з відповідними розрахунками стосуються українських фермерів-експортерів у першу чергу. Ті, хто планує продавати ріпак за кордон – не виключення.
Але стандартизована методика розрахунків кількості викидів парникових газів при виробництві с/г продукції в Україні на даний час відсутня. Щоб не втратити преміальний європейський ринок з доходами у валюті, необхідні відповідні рішення профільних міністерств та їх якнайшвидша імплементація на державному рівні.
А поки що фермери повинні орієнтуватися на вимоги ДСТУ 4966:2008 щодо якості ріпаку.
В лабораторних умовах перевіряються наступні критерії якості: ✅ вміст ерукової кислоти;
✅ вміст глюкозинолатів;
✅ відсоток вологості;
✅ вміст олійної та сміттєвої домішок;
✅ олійність;
✅ ураження шкідниками.
Основними мірилами безпечності насіння ріпаку є перевірка на вміст токсичних елементів, мікотоксинів, пестицидів та радіонуклідів. Також експортери вимагають перевіряти ріпак якісно та кількісно на наявність ГМО.
Але якщо Держспоживстандарт України не змінював вимоги до насіння ріпаку принаймні останні років десять, то європейське законодавство щодо використання інсектицидів постійно суворішає.
Так, з минулого року країни ЄС забороняють імпорт ріпаку, при вирощуванні якого використовувалися інсектициди, якщо у його зерні міститься понад 0,01 мг/кг хлорпірифосу та хлорпірифос-метилу.
На нові європейські вимоги наразі відгукнулося лише Міністерство охорони здоров'я України. Вісімнадцятого травня цього року було зареєстровано наказ № 960, згідно якого визначено та закріплено максимально допустимі рівні вмісту хлорпірифосу та хлорпірифос-метилу в с/г продукції на рівні тих самих 0,01 мг/кг (мг/л). Ріпак і ріпакова олія входять до переліку експортних позицій, що підлягають відповідному контролю. Наказ МОЗ вступає в силу лише з 1 січня 2022 року, а ось експорт в країни Євросоюзу олійних і зернових культур, а також продуктів на їх основі заборонять вже з жовтня поточного року. Звичайно, якщо буде перевищений максимально допустимий рівень хлорпірифосу.
Водночас, згідно останніх статистичних даних, препаратами, що містять хлорпірифос, на полях України обробляється до 45% посівів. Усього у нас зареєстровано 38 таких препаратів. Тобто вітчизняним фермерам треба дуже прискіпливо поставитися до цієї проблеми.
Інша проблема криється в тому, що відповідний аналіз на вміст зазначених речовин можна зробити лише в декількох лабораторіях, чиї висновки офіційно визнаються на внутрішньому та зовнішньому ринках. Лабораторії при елеваторах і терміналах не мають необхідного обладнання. За оцінками експертів, урожай українського ріпаку може скоротитися через низку причин до 3 млн тонн.
Але через можливу наявність хлорпірифосу є ризик недопущення на зовнішні ринки до 50% продукції від прогнозованих показників.
Ріпак, попри всі свої численні переваги, – культура надзвичайно вимоглива. Його полюбляють більш ніж 50 видів різноманітних шкідників. Також він є дуже вразливим до хвороб, коливань температури та дефіциту азоту в ґрунті. Щоб досягти запланованих об’ємів і якості врожаю, ріпаку необхідні інсектицидний захист та живлення мінеральними добривами. Умови й норми внесення мінерального живлення — архіважливі фактори для здоров’я рослини. Але ж і якість насіння ріпаку повинна відповідати міжнародним стандартам.
Одним із способів розв'язання проблеми є використання сучасних препаратів, що не чинять шкоду довкіллю. Інсектициди повинні мати мінімальний вплив на корисну ентомофауну, бути безпечними для людей та не накопичуватись у кінцевій продукції.
Саме про такі препарати нам розповів фахівець компанії LNZ Group (Сергій Уваров, менеджер з розвитку агротехнологій в східному регіоні компанії LNZ Group), що є виробником засобів захисту рослин під брендом DEFENDA.
Kurkul.com: Які групи препаратів мають найбільший ризик потрапити в зібраний урожай при недотриманні технологій внесення (гербіциди, інсектициди, фунгіциди)?
Сергій Уваров: Серед препаратів, які застосовують для захисту посівів ріпаку від шкідливих організмів, найбільший ризик потрапляння в кінцеву продукцію за порушення технології внесення мають інсектициди. Зокрема це стосується таких діючих речовин, як ГХЦГ гама-ізомер, ДДТ, гептахлор, гранично допустимий вміст яких у насінні ріпаку регламентується ДСТУ 4966:2008. Проте, враховуючи той факт, що вирощений в Україні ріпак фактично весь експортується, потрібно враховувати вимоги до сільськогосподарської продукції, яка ввозиться до ЄС.
Kurkul.com: Як уникнути накопичення залишків пестицидів у кінцевій продукції ріпаку і яких правил слід дотримуватись?
Сергій Уваров: Мінімізувати ризик накопичення залишків діючих речовин інсектицидів у кінцевій продукції можливо лише шляхом суворого дотримання регламентів застосування конкретного препарату, особливо фази внесення та дозування препарату. Наприклад, інсектицид бренду DEFENDA Альфа Супер (альфациперметрин, 100 г/л) рекомендовано вносити від фази 3-4 листки (ВВСН 13-14) до фази бутонізації (ВВСН 51-59) в нормі 0,10-0,15 л/га.
Kurkul.com: Яким препаратам слід надавати перевагу при захисті ріпаку незадовго до збору врожаю (препаративна форма, механізм дії, характеристики)?
Сергій Уваров: У випадку ураження посівів ріпаку шкідниками незадовго до збирання врожаю необхідно використовувати препарати з коротким періодом розпаду діючої речовини. Компанія LNZ Group в своєму портфоліо має декілька генеричних інсектицидів бренду DEFENDA проти широкого спектру шкідників, які можна застосовувати до фази наливу зерна (ВВСН 75-89). Зокрема, це системні інсектициди контактно-шлункової дії класу неонікотиноїди, які відносяться до ІІІ класу небезпечності: Атік (ацетаміприд, 200 г/кг), препаративна форма якого — водорозчинний порошок, та Синерид (тіаклоприд, 240 г/л) — олійна дисперсія. Діюча речовина препарату Атік викликає у шкідників надмірне збудження нервових клітин, порушуючи нормальну провідність нервового імпульсу, що в результаті призводить до паралічу та подальшої загибелі. Після контакту з діючою речовиною Синериду, яка акропетально пересувається по рослині та має трансламінарну дію, у комах відбувається безперервне збудження нервової системи та проявляється так званий «нокаут-ефект» — вони припиняють живитися і через короткий проміжок часу гинуть.
Kurkul.com: Як впливає період розпаду препарату до безпечних компонентів на вміст залишків пестицидів у зерні? Як на процеси розпаду впливають опади, температура та інші умови?
Сергій Уваров: Для уникнення накопичення залишків пестицидів у зерні ріпаку при виборі препарату, нарівні з дотриманням регламенту застосування, необхідно враховувати період розпаду діючої речовини до безпечних компонентів. Наприклад, за створення оптимальних умов зволоження та температури період розпаду альфациперметрину становить у середньому 50 діб у ґрунті та до 10 діб у рослинах, клотіанідину — 120 діб у ґрунті та до 35 діб у рослинах, лямбдацигалотрину — 27 діб у ґрунті та до 15 діб у рослинах. За посушливих умов або надмірного зволоження строк розпаду діючої речовини може суттєво збільшуватися.
Kurkul.com: У чому переваги препаратів Атік та Синерид порівняно з іншими з точки зору безпеки для кінцевої продукції та довкілля?
Сергій Уваров: В першу чергу, до переваг препаратів Атік та Синерид, які володіють високою ефективністю та швидкою дією проти широкого комплексу шкідників, необхідно віднести безпечність для бджіл та корисної ентомофауни. Препарат Атік не проявляє фітотоксичності щодо культурних рослин, а препарат Синерид характеризується високою ефективністю за високих температур та високою стійкістю до змивання дощем. Їх суттєвими перевагами з точки зору безпеки для кінцевої продукції та довкілля є короткий період розпаду до безпечних компонентів. Ацетаміприд розпадається в ґрунті за 3-4 доби, в рослинному організмі — за 1-2 доби, максимум 16 діб за несприятливих умов. Тіаклоприд розпадається в ґрунті за 1-8 діб, в рослинах — за 1-9 діб.
