2019
Кореневі гнилі ріпаку залежно від збудників, які їх спричиняють, мають низку проявів. У фазу розвитку від появи сходів до чотирьох листочків рослини мають ознаки пітіозної кореневої гнилі: коренева шийка потоншена, коричнева, інколи незабарвлена. Рослини відстають у рості, жовтіють або повністю всихають. У разі сильного ураження вони майже завжди гинуть, чим і зумовлено зрідження посівів. Збудником хвороби є гриби роду Pythium (мал 1), серед яких найчастіше зустрічається видPythium ultimum var. ultimum Trow
Значно рідше траплялися представники родів Fusarium Link (мал2), Rhizoctonia DC, Alternaria Nees.
На наступних етапах розвитку рослин у наслідок зміцнення кореневої системи гриби роду Pythium не можуть
спричиняти загибель рослин, але, як агресивніший вид, ці гриби здатні уражувати живі клітини коріння, чим сприяють проникненню інших грибів роду Fusarium (Fusarium avenaceum (Fr.) Sacc, F. oxysporum Schlecht., F. solani (Mart.) Sacc., F. sambucinum var. minus Wollenw.). Також є представники групи Mycelia sterilia, зокрема Thanatephorus cucumeris (A.B. Frank) Donk, відомий як Rhizoctonia solani J.G. Kühn).
За такого комплексного ураження розвиток хвороби спричиняє різні симптоми на головному корені та кореневій шийці у вигляді виразок, загнивання тканин, відмирання вторинних корінців. Усе це призводить до затримки росту рослини, загального ослаблення, а в разі сильного ступеня розвитку - до загибелі рослин.
Якщо в комплексі збудників переважають гриби роду Rhizoctonia, то хвороба розвиватиметься характерно до коричневої кільцевої гнилі. Спочатку основна частина уражених рослин має дрібні довгуваті темно-коричневі плями, що розташовані одна біля одної, окільцьовуючи таким чином корінь. У разі їх зливання відбувається загнивання головного кореня. Досить швидко він руйнується й лишається тільки конус завдовжки до 2-3 см. Такі рослини легко висмикуються із землі. Вони чутливі до посухи й вилягають від сильного пориву вітру. У деяких випадках вище місця ушкодження може утворюватися вторинна коренева система, але рослини лишаються пригніченими і не в змозі нормально розвиватися. Такі рослини деякий час можуть перебувати в посівах, не відрізняючись від здорової рослини, але такі ушкодження не дозволяють сформувати високоякісний урожай, насіння утворюється дрібне, щупле, легковагове.
Причиною кореневих гнилей є не лише ґрунтові гриби, а й несприятливі умови розвитку сходів. Найбільше хвороба розвивається за надлишку вологи, зокрема, в поєднанні з високою температурою або в разі утворення в період сходів на поверхні ґрунту кірки, чи на важких і кислих ґрунтах. Кореневі гнилі більшою мірою проявляються на загущених посівах, тому збільшення норми висіву насіння не тільки не розв’язує проблеми, а й поглиблює її.
Специфіка збудників кореневих гнилей – це їхня здатність уражувати рослини на всіх етапах органогенезу, стрімкий розвиток у тканинах рослин, здатність утворювати за оптимальних умов у величезній кількості репродуктивне спороношення та тривалий час зберігатися в ґрунті створюють значні труднощі в боротьбі із цією хворобою.
Забезпечити захист лише одним агротехнічним або хімічним заходом неможливо. Дуже важливо використовувати комплексний підхід: дотримуватись сівозміни, агротехніки вирощування, норми висіву насіння у поєднанні з використанням фунгіцидів: Абсолют, КС (карбендазим 500 г/л) 0,5-1 л/га, Камзол, РК (метконазол 60 г/л) 0,75-1,25 л/га, Талер, КЕ (тебуконазол 250 г/л) 0,5-1,0 л/га.
