2023
Війна триває не тільки на Сході чи Півдні країни, а й на території всієї України, де зараз активно тривають жнива. І зараз більшість цікавить одне: чи виходить позитивною економіка культур. Оскільки всі розуміють, якщо фермер отримає хороші прибутки, то закономірно, що частина піде на підтримку армії. В рамках проєкту «Аграрне Відродження» ми поспілкувались з двома фермерами, про те, чи був цей рік прибутковим та як в умовах війни поєднувати роботу на землі та допомогу армії.
Олександр Колотуцький: Гарна врожайність, а прибутки мінімальні
Олександр Колотуцький — фермер з Погребищенської громади на Вінниччині.
Він обробляє близько 1500 га. Аграрій пригадує ранок 24 лютого: прокинувся від літаків в небі й ракет, що пролітали над головою. Зізнається, що не очікував, що після Другої світової може бути ще одна війна таких масштабів.
«Ми не були готові до війни морально. Емоції були страшні — це відчуття страху за свою родину, дітей і внуків. Друге відчуття — це невизначеність. З'явилась злість, ненависть і розуміння того, що немає варіантів крім Перемоги. Далі, трохи опанувавши емоції, ми пішли у військкомат. Сьогодні 7 людей з нашого колективу служать у лавах ЗСУ та ТРО, ну а інші підтримують їх працюючи», — поділився Олександр Колотуцький.
Він розповідає, що перед війною мав великий проєкт з будівництва сушарки, сховища та силосів для зберігання зерна. За обладнання вже було внесено передоплату, але війна все перекреслила. Тому відкладені гроші пішли на допомогу ЗСУ.
«Ми проплатили частину коштів за ємності, сушарку, проєкт. Решта відкладених грошей пішли на армію без жодного жалю. Спершу ми купляли те, що було найнеобхідніше — тепловізори, амуніцію, лопати. Пізніше закривали більші потреби. Найтяжче було зрозуміти, що наші герої мали рацію і пропаганда отруїла сусідню країну. Ми їх називали братами, а вийшли ворогами, ким в принципі й були 300-400 років. Тому найважче було переломитися морально», — зазначив фермер.
Спершу працювали на ентузіазмі, бо вірили у швидку перемогу. Але вже восени-2022 стало фінансово важче. Все ж фермер під врожай-2023 засіяв 500 га пшеницею, 300 га ріпаком. Весною додалась яра група — 400 га кукурудзи, 300 га — соняшнику, 55 га — цукрового буряку та 50 га гірчиці, як сівозміна після буряків.
«До цього сою не вирощував. Але цього року посіяв 50 га, щоб зменшити фінансове навантаження. Бо пшениця, кукурудза дуже затратні. На щастя з насінням і добривами допомогли благодійники — фонд Баффета та LNZ. Від них я отримав більшість потрібного насіння кукурудзи та добрива. Допомога склала щонайменше 30% матеріальних витрат господарства на посівну та дала шанс отримати достойний урожай. А всі вільні кошти у нас йдуть на підтримку нашої армії, яка бореться сьогодні на фронтах», — розповів він.
Через дощі соняшник і кукурудзу почали сіяти одночасно в оптимальні строки — початок травня. Весняні дощі дали гарні сходи, які потім згоріли.
«Зараз ми жнемо кукурудзу з вологістю 26-30%, коли попередні роки збирали в листопаді з 10% вологи. За підсумками сезону: по пшениці вийшли на врожайність у 8 т/га, ріпак за 4 т/га, а соняшник — майже 4 т/га. Але навіть за такої врожайності, прибутки мінімальні», — поділився результатами аграрій.
Наразі Олександр продовжує допомагати армії у двох напрямках: перше — це допомога ЗСУ спільно з аграрною асоціацією, а друге — це підтримка воїнів-земляків у конкретних підрозділах продуктами, одягом, запчастинами, автомобільною технікою.
«Ми налаштовані стояти до кінця: і армія, і весь народ, і всі, хто працює в тилу. Ми вільна держава і в нас немає іншого варіанту, як бути незалежними на нашій благословенній землі. Тому разом до Перемоги», — наголошує фермер.
Сергій Огородник: Передав частину автопарку на фронт
Сергій Огородник понад 20 років займається сільським господарством. У ТОВ «Васильківське», що на Вінниччині, він обробляє понад 1 000 га. Вирощує зернові та олійні, займається садівництвом. Фермер розповідає, що важко передати емоції першого дня вторгнення. Але з часом прийшло прийняття ситуації й він вирішував насамперед не те, що і як сіяти, а чим допомогти армії.
«В перші дні великої війни багато наших працівників добровільно пішли у військкомат, взяли до рук зброю та пішли захищати Україну. Я ж прийняв рішення передати армії частину нашої техніки. Це були вантажні та легкові автомобілі, мікроавтобуси, пікапи. Це все пішло на фронт», — розповідає Сергій Огородник.
Він пригадує, як навесні 2022 року надійшло прохання про забезпечення Києва пшеницею. Саме в той час окупанти здійснювали ходу «на Київ за 3 дні». Але попри обстріли, з ТОВ «Васильківське» до Києва вирушили автомобілі з пшеницею.
За кілька тижнів, оговтавшись, фермер почав займатись посівною та господарством.
«Важко було постійно. Я рук не опускав, бо розумів, що на мене дивляться люди. В перші дні я сказав працівникам господарства, що може доведеться ходити і не отримувати заробітної плати, не зрозуміло, чи буде реалізація. Але якщо ми цього не зробимо, то надалі залишимось з нічим. Всі поставились з розумінням і кожен день ходили на роботу, бо від цього залежало, чи залишаться люди в селі», — пригадує він.
Також за сприянням фермера було організовано штаб, куди люди зносили харчі, кошти й це все передавалося на фронт. З його слів, наразі хоч армія забезпечена продуктами, але волонтерська допомога від «Васильківського» не зупиняється. Вже декілька разів аграрій їздив до працівників на передову, привозив їм «гостинці» з Батьківщини.
«Здається, що ми далеко від фронту, але практично щотижня до нас прилітають ракети, летять шахеди. Ось буквально на днях поряд збили декілька крилатих ракет. Тобто війна всіх зачіпає. Будемо надіятись, що скоро ми переможемо оту нечисть, яка лізе до нас зі сходу», — додав Сергій Огородник.
«Майже всі культури вийшли збитковими»
Серед проблем, які сьогодні найбільше турбує обох фермерів — це зниження вартості сільгоспродукції.
«Ніхто не думав, що ми будемо банкрутами при врожайності пшениці у 8 т/га, коли в радянські часи за 3,5 т/га давали героя. По решті культур майже всі вийшли збитковими, окрім цукрового буряка.
Він залишається високомаржинальним. Другим за прибутковістю у нас вийшов ріпак, хоча ми не розраховували на цю культуру», — поділився Олександр Колотуцький.Він додав, що варіантів продажу було небагато. Але він змушений був продати весь ріпак та частину пшениці. За ці кошти купили насіння, дизпаливо, агрохімію на осінню посівну, а також закрили невідкладні статті витрат, як зарплата співробітників, податки, плата за землю.
«Пшеницю ми встигли вивезти в Ізмаїл. Зараз я вважаю, що продали ще й за хорошу ціну — 7200 грн/т. Нам пощастило, що наші машини не стояли в порту і ми не мали додаткових витрат на логістику. Ріпак здали на місцеві вінницькі переробні підприємства. Ми й зараз хвилюємось, що буде з цінами. Ми утримуємо садочок, у нас працюють люди, тому боїмось чи зможемо утриматись на плаву з такими цінами», — розповів фермер.
Зі свого боку, Сергій Огородник зазначає, що не може продати вирощене зерно, бо ціни нижчі собівартості. Тому посівну-2023 планував сіяти без мінеральних добрив.
Він розумів на що йде, бо якщо зменшити кількість добрив, то скорочується врожайність. Менший врожай — менші прибутки.
«Я планував сіяти без добрив, хоча розумів всі наслідки. Але потім мені зателефонували з The Howard G. Buffett Foundation та компанії LNZ Group і надали величезну допомогу — карбамід. Я довгий час працюю в сільському господарстві і не вірив, що таке можливо, тому, що ніхто ніколи нам нічого не давав. Мало того — це допомога напряму з рук фонду в руки аграріїв, минаючи всі корупційні складові. Тому величезна подяка», — розповідає Сергій Огородник.
Джерело:kurkul.com
