2019
Особливості осінньо-весняного підживлення карбамідомозимих культур
Карбамід містить в своєму складі 46 % амідної форми азоту, яка є специфічною за своїми хімічними властивостям. Адже, тривалість переходу молекул карбаміду в нітратну форму, яка найбільше споживається рослинами, залежно від температур є найбільш тривалою, що дає можливість внесення наперед значної кількості азоту з метою порційного його споживання протягом вегетації (табл. 1).
Таблиця .1. Тривалість переходу форми азоту залежно від температурного режиму грунту
При цьому якщо розглянути фізико-хімічні особливості кожної з молекул (амідної, амонійної і нітратної), то виявиться, що грунтом фіксується і не піддається вимиванню лише амоніфна форма азоту (мал. 1.)
Мал.1. Фізико-хімічні особливості різних форм азоту
При цьому, багато джерел говорять про значну втрату азоту у вигляді аміаку з Карбаміду. Тож давайте розберемось, що і як відбувається насправді.
При цьому в процесі переходу амідної форми в амонійну виникає найбільше питань. Якщо розглянути процес з хімічної і фізичної сторони, то за температур до 10 °С молекули карбаміду, рано на весні, розчиняються в поверхневій волозі грунту і рухаються з швидкістю 1,3-1,9 см за добу, тобто легко проникають в верхні шарі грунту. А в результаті взаємодії карбаміду з молекулами води він перетворюється на гідроксид амонію і карбонат амонію (мал. 2.).
Мал 2. Швидкість руху розчинених у воді молекул карбаміду в грунті.
При цьому для хімічного переходу та втрати азоту у вигляді аміаку на поверхні грунту потрібно мати температурний режим на рівні 80-130 °С (мал. 3), що може виникнути лише в разі формування лінз при температурах значно вищих 10 °С.
Мал. 3. Можливість хімічної втрати азоту з молекул карбаміду на поверхні грунут.
Проте, основним механізмом переходу молекул амідної форми в аміачну є дія на них уреази (речовини, що утворюється внаслідок життєдіяльності рослин та уробактерій) одна молекула якої здатна розчепити в активному стані до 500 молекул амідної форми азоту (мал. 4.).
Мал. 4. Процес розщеплення молекули карбаміду уреазою на аміак і вуглекислий газ.
При цьому як зазначено на малюнку має важливе значення температурний режим і рН грунту, про що свідчать дослідження американських вчених (табл. 2 і 3).
Таблиця 2. Втрати азоту з карбаміду при різних температурах з поверхні грунту, %
Таблиця 3. Втрати азоту з карбаміду залежно від кислотності з поверхні грунту, %
*Data abstracted from curves in SSSP 24, pages 87-90, 1960. Urea was added on a silt loam soil at 100 lbs N.
Як видно з результатів досліджень інтенсивна втрата азоту з карбаміду відбувається за температур вище 5°С і при більш лужному середовищі грунту.
Отже, враховуючи потребу збільшити пролонговану і збалансовану дію азоту на озимих культурах та зменшити втрати його у вигляді аміаку, Карбамід краще лише вносити в осінньо-весняний період по мерзлоталому стані грунту при денних температурах не вище 5 °С, коли всі біохімічні процеси в грунті призупинені і молекули карбаміду легко проникають в грунт і перетворюються в амонійну форму, а не переводяться в аміачну під дією уреази.
