Фомоз та фомопсис: поширення, шкодочинність, боротьба

Ураження фомопсисом

Фомоз і фомопсис найчастіше «йдуть поряд», уражуючи культури практично одночасно. Тому й говорити про ці хвороби краще у комплексі, щоб краще розуміти, які саме процеси у цей час відбуваються у рослині, якою повинна бути профілактика, а яким – лікування.

Про механізм появи та розвитку фомозу та фомопсису, особливості перебігу інфекції й механізми захисту рослин розповів Олександр Акулов, фітопатолог, міколог, кандидат біологічних наук, доцент кафедри мікології та фітоімунології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

«Фомоз і фомопсис – це дуже схожі за особливостями своєї біології хвороби, хоча вони мають і певні відмінності. Фомоз є дуже шкодочинним на соняшнику, на ріпаку й на сої. Фомопсис дуже поширений на сої, досить поширений на соняшнику, а от на ріпаку фомопсис не є активним і агресивним. Види фомопсису та фомозу, які викликають ураження цих трьох культур, відрізняються. Тобто соєвий, наприклад, фомопсис не може уразити соняшник, а от соняшниковий фомоз майже не може вразити ріпак. Але особливості їхнього прояву, особливості їхньої біології й особливості контролю дуже-дуже схожі», – каже Олександр Акулов.

Олександр Акулов, доцент кафедри мікології та фітоімунології ХНУ ім. Каразіна

У фомозу й фомопсису є кілька джерел поновлення інфекції:

1. Немінералізовані рослинні рештки.
2. Насіння.
3. Бур’яни, що також уражуються цими хворобами та можуть слугувати джерелом інфекції.

Зазвичай ці хвороби дуже поширені в умовах, коли сівозміни насичені культурами, котрі ними уражуються, а на полях не дотримуються санітарні умови, тобто контроль бур’янів. У таких випадках потужним джерелом інфекції будуть рослинні рештки, а також бур’яни та їхні залишки.

Фомоз: особливості та шкодочинність

Фомоз на соняшнику є однією з найпоширеніших хвороб. Її прояв можна побачити майже на будь-якому полі будь-якого господарства на більшості рослин: чорні плями на стеблі, які спостерігаються у місці прикріплення листків.

«Часто ми недооцінюємо шкодочинність цієї хвороби, тому що плями на стеблі не мають вигляд серйозної загрози для врожаю. Зазвичай фомоз проявляється на доволі пізніх етапах вегетації рослин. Тобто здебільшого тоді, коли соняшник уже дозріває, завершує своє функціонування, всихає. І тут уже аграрії думають: ну, є пляма – то й є. Насправді ж ця хвороба призводить до значних втрат врожаю. Збудник фомозу вбиває клітини флоеми стебла і тим самим блокує транспорт цукрів від листків у корені. В коренях нема фотосинтезу, власних джерел органіки, корені годуються органікою через листки, і ця органіка, ці цукри опускаються до коренів клітинами флоеми. Якщо фомоз вбиває клітини, корені не отримують цукри, вони починають голодувати, передчасно відмирати. Відповідно, фомоз призводить до передчасного всихання та вмирання рослин раніше відведеного біологічного віку фактично через голодування коренів. На стеблі соняшника або на стеблі сої достатньо 3 плям від хвороби – це вже буде повне кільцювання стебла і повне блокування транспорту цукрів», – розповідає Олександр Акулов.

Фомоз

Ураження фомозом призводить до того, що через передчасне всихання клітин стебла не відбувається повноцінне формування зерна, значно знижується олійність і маса 1000 насінин. Відповідно, каже фахівець, навіть найкращий гібрид соняшнику з гарною технологією вирощування та повним запиленням може дати лише 40% від запланованого врожаю. До 60% втрачається через ураження рослин фомозом. Щупле насіння з напівпорожніми або порожніми стінками – це ознака саме даної хвороби.

«Не можна недооцінювати значення та вплив фомозу на урожайність соняшнику чи сої. Ця хвороба через пізню появу зовнішніх ознак (чорних плям) не виглядає надто серйозною чи шкодочинною. Та насправді фомоз становить серйозну загрозу для уражуваних культур і майбутнього урожаю», – зазначає Акулов.

Фомопсис: особливості та шкодочинність

Фомопсис – це хвороба, близька до фомозу за біологічними характеристиками, але в неї є кілька особливостей:

Фомопсис

• Фомопсис залежніший від наявності вологи, ніж фомоз. Він зазвичай розвивається у більш вологозабезпечених регіонах, де є достатня кількість опадів.
• Фомопсис є більш агресивною хворобою, яка може глибше уражувати стебло і призводить не тільки до порушення транспорту цукрів, а ще й до повного всихання і вилягання рослини.
• Фомопсис часто має видоспецифічні токсини, за допомогою яких він уражує та ослаблює рослину. Різні сорти або гібриди можуть мати стійкість до цих токсинів. І стійкість рослини в полі корелює із стійкістю рослини до токсину, пояснює Олександр Акулов. Відповідно, фомопсис непогано додатково контролюється селекцією: стійкі гібриди не уражуються хворобою або ж вона є для них менш шкодочинною.

Контроль фомозу та фомопсису

Перша лінія контролю вказаних хвороб, каже фахівець – це сівозміна й санітарія поля (своєчасне знищення та постійний контроль бур’янів).

«Друга лінія контролю – це, звісно, використовувати якісне насіння і для профілактики та остаточного контролю застосовувати нормальні протруйники насіння. І тоді насіннєву інфекцію ми можемо хоч якось «придушити». Але, так чи інакше, спори летючі, вони все одно прилетять із сусіднього поля, вони можуть долати певні відстані, а ефективність контролю бур’янів не завжди 100%, ефективність дії протруйників не завжди 100%. Тому ми можемо знизити ризик розвитку хвороби, та вона все одно проявляється», – зазначає Олександр Акулов.

Він додає, що важливо враховувати: інфекція може вже бути у насінні, яке сіється, тому до першої лінії контролю варто було б віднести і контроль хвороб у насіннєвому господарстві.

Фомопсис

«У момент формування, наприклад, зерна у сої є критично важливими додаткові пізні фунгіцидні обробки бобів, щоби отримати більш-менш якісне насіння. От звикли до того, що отримали якесь насіння, а потім це насіння почали виправляти, доводити до кондиції. Насправді перша лінія контролю – отримання максимально здорового насіння. А для того в насіннєвих посівах робляться додаткові пізні фунгіцидні обробки. Друга лінія захисту – це правильно підібраний протруйник насіння. І в тому випадку, якщо ви отримали якісне насіння, значення протруйника залишається великим, але принаймні ризиків ураження фомозом і фомопсисом набагато менше. Протруйник зробить свою роботу, та якщо насіння дуже уражене, а рік посушливий, протруйник не може втримати інфекцію в принципі. Тому протруйник – це не перша лінія захисту від хвороб, а друга лінія фунгіцидного захисту», – розповідає експерт.

Третя лінія захисту – це фунгіцидний контроль хвороб під час вегетації рослин. І саме тут, каже Олександр, наші аграрії часто припускаються великої помилки: вони вважають, що плями на стеблах з’являються пізно, а отже, ці хвороби розвиваються пізно й вони вже не здатні нашкодити врожаю. Насправді фомоз завжди починається з ураження листків, потім переходить із пластинки в черешок листка, і тільки потім проникає в стебло. Інакше кажучи, до того, як вбити стебло, він вбиває листок.

«Відповідно, контролювати фомоз треба фунгіцидними обробками, захищаючи листки. Якщо хвороба вбила листок, стебло вже врятувати неможливо. На соняшнику часто аграрії заощаджують на фунгіцидних обробках. Особливо якщо рік посушливий, вони вважають, що треба зробити одну фунгіцидну обробку й відтермінувати її якомога пізніше, щоб однією обробкою захистити і нібито ті листки, що є, й кошик. А на перші профілактичні обробки або нічого не роблять, або використовують дешеві контактні препарати. Абсолютно ігнорується роль нижніх листків, якщо взяти той самий соняшник. Середні листки великі, їхній внесок у фотосинтез значний, перші листочки маленькі та дуже швидко вмирають. Тому запитання: а навіщо їх захищати, якщо вони недовго існують? От саме це є великою помилкою, тому що фомоз проникає в рослини зазвичай із перших листків, тож контролювати хворобу ефективно фунгіцидами у фазу 6-8 листків. У цю фазу обробили фунгіцидом, захистили листкову пластинку, захистили листок, інфекція не вгризлася в стебло, немає фомозу. Застосували фунгіцид запізно – нижні листки вже уражені й загинули, інфекція безперешкодно переходить у стебло, з’являються чорні плями – і потім ми вже нічого з цим не можемо зробити», – пояснює науковець.

Фомопсис сої

Дуже важливо для контролю фомозу та фомопсису зробити вчасно фунгіцидну обробку, наголошує він. Якщо говорити про фомопсис, то ця хвороба може починати розвиватися на сої у фазу сходів, на сім’ядолях проявляються перші ознаки ураження. На соняшнику може проявлятися на сім’ядолях і нижніх листках. На ріпаку – так само. Відповідно, перший фунгіцидний захист, який має захистити оці нижні листки, має проводитися доволі потужними препаратами і вчасно. Адже якщо проґавити розвиток, інфекція накопичується і потім контролювати буде вже запізно. На сої також принципово важливі додаткові пізні фунгіцидні обробки по зелених бобах, які вже сформувалися, задля того, щоб не пустити туди фомоз, фомопсис, а заодно альтернарію, фузарію та деякі інші інфекції.

Вибір препаратів для фунгіцидного контролю фомозу й фомопсису

Фунгіцидні препарати Олександр Акулов радить обирати системної дії, оскільки контактні речовини працюють профілактично і можуть бути застосовані для профілактики, а от хвору рослину вони вже ніяк не лікують. До того ж контактні препарати мають низьку змивостійкість, тож якщо після обробки пройде дощ, ефекту від внесення не буде.

Температура навесні суттєво впливає на ефективність застосування фунгіцидів

Якщо ж говорити про конкретні групи фунгіцидних речовин, то тут є кілька дуже важливих нюансів:«Тому працювати лише контактною речовиною я б не радив. Системний препарат або ж суміш контактного з системним – оптимальне рішення», – каже науковець.

• Основним рішенням, яке буде найбільш економічно вигідним та ефективним, є поєднання двох речовин групи триазолів або ж поєднання триазол плюс стробілурин.
• Препарати групи SDHI – дуже потужні, але вони достатньо дорогі, тож саме через це їх зазвичай використовують лише в тому випадку, коли є величезний потенціал врожаю, який потрібно зберегти, а не тоді, коли урожай невеликий і внесення не окупиться. Також ці препарати застосовують, коли треба вирішувати складні питання, якщо на полі є складна запущена хвороба, котру треба зупиняти, дуже швидко «гасити полум’я».
• Триазоли є ефективними, але часто проявляють фітотоксичність до рослини. Класичний прояв фітотоксичності до рослини – стримування росту ріпаку на початкових етапах через тебуконазол. Тому, обираючи триазоли, слід враховувати можливу фітотоксичність і чутливість рослин: соя до них дуже чутлива, соняшник та ріпак – менше. Також має значення фаза розвитку рослини: що доросліша рослина, то менш вона чутлива до впливу триазолів.
• Обираючи триазольний препарат на кожній культурі, треба враховувати чутливість і фазу її розвитку. Більш пізні внесення – можна давати жорсткіші триазоли і в більших концентраціях. На більш молоді рослини, а ще більше у протруйник, потрібно додавати лише м’які триазоли, правильно підбираючи їхню концентрацію, щоб не спалити посіви.
• Стробілурини – досить потужні та ефективні препарати, які, проте, мають певні недоліки. По-перше, доволі висока вартість. По-друге, до чистих стробілуринів гриби-збудники хвороб швидко пристосовуються і виникає резистентність. По-третє, частина стробілуринів діє не лише як фунгіцид, а й як фітогормони, зокрема, пригнічують синтез етилену – гормону старіння та відмирання рослини. Це означає, що застосування стробілуринів із гормональним ефектом на пізніх термінах вегетації не дасть змоги зібрати урожай вчасно (подовжується вегетація), а застосування у стресових умовах вимикає захисні механізми й рослина гине.

Враховуючи усі зазначені моменти, захист культур від фомозу та фомопсису мав би будуватися наступним чином:

• Для протруювання насіння соняшнику доцільно застосовувати такі препарати, як Арес (металаксил-М) 2-3 л/т та Фуксія (флудіоксоніл) 5-6 л/т у баковій суміші.
• Для протруювання насіння ріпаку варто застосувати фунгіцидно-інсектицидний протруйник Тирана (імідаклоприд, тіабендазол).
• Для протруювання насіння сої доцільніше застосувати Абсолют (карбендазим) 0,5-0,7 л/т, оскільки використання протруйників-триазолів у даному випадку призведе до значного зменшення польової схожості насіння.
• Фунгіцидний захист по вегетації від хвороб листя та стебла на соняшнику доцільно починати з фази 3-4 пари листків, застосовуючи для цього препарати Парацельс (флутріафол) 0,5-0,6 л/га, ДОТ (ципроконазол + пропіконазол) 0,6 л/га, Спліт (дифеноконазол) 0,2-0,4 л/га та Меценат (пропіконазол) 0,5-0,75 л/га. Коригувати норму внесення та комбінувати препарати варто в залежності від ситуації на полі та умов року.
• У більш пізні терміни для захисту від хвороб листя, стебла й кошика на соняшнику рекомендується використати препарати Старк (азоксистробін) 0,8-1 л/га, Сальто (тіофанат-метил) 1,2-1,4 л/га та Абсолют (карбендазим) 1,5 л/га. Конкретний препарат або суміш та норма внесення обираються залежно від ситуації на полі та умов року.
• Для захисту посівів сої від комплексу хвороб, зокрема фомозу та фомопсису, захисні обробки варто починати від фази 1 трійчастого листка. І для ранніх, і для пізніх обробок (по зелених бобах) застосовуються препарати Парацельс 0,5 л/га, ДОТ 0,6 л/га, Старк 0,6-0,8 л/га, Абсолют 0,5-0,7 л/га, Сальто 1-1,4 л/га, Талер (тебуконазол) 0,5-1 л/га. Знову-таки, норму, комбінацію препаратів або ж один конкретний препарат для внесення обирають залежно від умов року, фази розвитку та стану рослин.
• Фунгіцидний захист ріпаку варто розпочинати від фази 3-4 листків. З цією метою застосовують препарати Талер 0,5-1 л/га та Камзол (метконазол) 0,75-1,25 л/га. Одночасно вказані фунгіциди виконують функцію росторегуляторів на ріпаку.

Вчасне проведення захисних заходів вбереже рослини від фомозу та фомопсису, а аграріїв – від втрат врожаю і вкладених коштів. Адже у сільському господарстві діє принцип: не встиг зробити вчасно, потім хоч 20 разів роби «по книжці», а час уже безповоротно втрачено.

Джерело: SuperAgronom.com