2024
Соя входить до п’ятірки провідних культур світового землеробства, її площі складають близько 122 млн га. Ця унікальна рослина є ідеальним замінником безлічі продуктів харчування. Людство навчилося додавати сою ледь не всюди, адже смакові якості дозволяють їй бути «непомітною» складовою багатьох продуктів.
Основними чинниками значного місця цієї культури у світі стали: зміна у структурі харчування населення розвинених країн (перехід із тваринних жирів на рослинні), збільшення чисельності населення на планеті та інтенсивний розвиток галузі тваринництва. А це зумовило зростання глобального попиту на сою та переорієнтацію багатьох країн на її вирощування, серед яких опинилася і Україна (площа посівів складає близько 1,8 млн га).
Щорічні зміни площ посівів сої відбуваються з огляду на попит, проте вона залишається високомаржинальною культурою в Україні. А поява останніми роками високопродуктивних сортів сої з потенціалом продуктивності більше 4,0 т/га піднімає рівень рентабельності соєсіючих господарств. За період вегетації вона формує два врожаї: білка (вміст у насінні сягає 40% і більше) та рослинного жиру (вміст у насінні сягає 22% і більше).
Для формування повноцінного врожаю соя потребує досить розширеної кількості елементів живлення з повітря, води (вуглець, кисень, водень) й ґрунту (рис. 1, 2).
Тому під час розробки системи живлення необхідно враховувати наявність та доступність елементів у ґрунті та фізіологічні потреби рослин відповідно до їхнього росту та розвитку, а саме: на початковій фазі росту і розвитку використовуються поживні речовини із сім’ядолей, а у надалі до початку цвітіння 5-15% з ґрунту від загальної потреби у біогенних елементах. Починаючи з фази цвітіння до фази наливання насіння, яка триває більше 60 діб залежно від групи стиглості сорту, відбувається максимальне споживання всіх елементів. Слід зазначити, що формування генеративних органів у сої відбувається у пазухах листків (суцвіття — китиця) поступово упродовж тривалого періоду і завершується у сортів з детермінантним типом росту верхівкою китицею. Тому погане забезпечення елементами живлення та наявність зовнішніх стресів призводять до абортивності плодоелементів.
А це може бути значний відсоток, зважаючи на те, що на одній рослині може сформуватись 300 і більше квіток, а на час збирання — в середньому 10-30 бобів.
Необхідність елементів живлення варіює залежно від ґрунтово-кліматичних умов, сорту, величини урожаю та системи землеробства.
Основою формування величини врожаю є азот. Соя є бобовою культурою, якій притаманна біологічна азотфіксація, а це додатковий азот для культури в середньому 55-65 кг/га за наявності 7 штук і більше «рожевих» бульбочкових бактерій Bradyrhizobium japonicum на головному корені + завдяки легкогідролізованому азоту з ґрунту забезпечується до 75-80% необхідного азоту для рослини. Під час формування високих урожаїв із відповідним вмістом білка в насінні є потреба мінерального азоту, проте одноразові підвищені норми внесення призводять до нівелювання біологічної азотфіксації, збільшення вегетативної маси за значної висоти рослин, і в кінцевому результаті отримуємо вилягання, значне ураження хворобами та значний недобір урожаю (рис. 3).
Приріст урожайності від інокуляції може бути вищий за внесення відповідної кількості азотних добрив.
Тому до розрахунку всіх елементів живлення для внесення, особливо азоту, слід підходити балансовим методом (наявність та доступність у ґрунті, а по азоту слід зважати на біологічну фіксацію).
Фосфору соя потребує в менших кількостях порівняно з азотом та калієм, проте він потрібен у ґрунті вже через 3-5 діб після появи коренів для стимулювання розвитку кореневої системи, поліпшення водного балансу, закладання генеративних органів, підвищення швидкості фотосинтезу і біологічної азотфіксації, а також формування насіння. За період вегетації культури фосфоромобілізуючі бактерії у ґрунті можуть закрити потребу у фосфорі близько 25 кг/га д.р., проте передпосівне внесення даного елементу знімає гостроту його необхідності при першій можливості споживання рослиною.
Калій особливо важливий для фізіологічних процесів у рослині, фотосинтезу, сприяє утворенню бульбочкових бактерій, регулює водний режим рослин, підвищує стійкість до хвороб та стресових факторів, підвищує врожайність, крупність насіння, вміст білка. Калій надто мобільний, за значних опадів (промивний тип) він промивається в ілювіальний горизонт. При цьому збіднюється коренеформуючий горизонт на даний елемент, що викликає значний дефіцит в рослинах навіть за високого загального вмісту його у ґрунті за агрохімічними показниками.
Досить дієвим продуктом у зниженні дефіциту фосфору і калію є 0,05% розчин монофосфату калію (позакореневе підживлення).
Сірку соя засвоює впродовж усього періоду вегетації, що спонукає кращому засвоюванню азоту, найбільша потреба у першій половині вегетації рослин, крім того, посилює вміст рослинного жиру в насінні.
Магній є особливо важливим елементом для даної культури при формуванні високих урожаїв, для засвоєння інших елементів живлення у великих кількостях, забезпечує білково-вуглеводний обмін, є «центровим» у фотосинтезі, забезпечує переміщення фосфору в рослині, процеси дихання, перетворення азоту на білок тощо.
На практиці здебільшого переважає живлення по листку семиводневим сульфатом магнію, яке не може закрити повну потребу в цих елементах. Кращі врожаї отримують за внесення двоводневого сульфату магнію у ґрунт, при цьому слід споглядати на вміст двох елементів: магнію та кальцію.
Кальцій, хоч не є «активним» елементом біохімічних процесів у рослинах сої, проте відіграє важливу роль «темної конячки» під час формування кореневої системи, габітусу надземної частини, відповідає за буферність у організмі (кислотно-лужна рівновага), спонукає продовження тривалості періодів формування бобів та наливання насіння та відповідає за проростання пилкових трубок під час запліднення.
Основним джерелом надходження кальцію до рослини слід розглядати ґрунт, хоч даний елемент є малорухомий у рослині. Доведено важливу роль у формуванні врожаю, крім макроелементів і мікроелементів, також марганцю, бору, молібдену, цинку, заліза та кобальту. Великої потреби внесення залізних добрив під сою поки ще немає через значний вміст його у ґрунтах. Проте їх наявність у продуктах по листку позитивно впливає на активізацію росту рослин.
Бор має вплив на вуглеводний, білковий, нуклеїновий обміни. За дефіциту цього продукту уповільнюються ростові процеси кореневої системі (ауксин) та надземної маси рослин та формування репродуктивних органів.
Марганець є «піонером» запуску формування кореневої системи, бере активну участь в окисно-відновлювальних процесах, фотосинтезі та засвоєнні молекулярного та нітратного азоту. Попри високий вміст даного елемента в ґрунтах на території України, ми зазвичай на практиці стикаємось із дефіцитом даного елементу через його недоступність (комплексні сполуки), особливо за прохолодної погоди.
Молібден потрібен для бобової культури для активування біологічної фіксації азоту, синтезу білків, вітамінів і хлорофілу.
Кобальт є важливим для азотного живлення, позитивно впливає на розмноження бульбочкових бактерій, на дихання та енергетичний обмін. Позитивний результат відмічений за передпосівного обробітку насіння молібденом (150 г/т насіння) й кобальтом (15г/т насіння).
Цинк є досить актуальним для сої, особливо на піщаних ґрунтах, з низьким вмістом органіки та значному рН.
Вирішення дефіциту цинку ефективним може бути за внесення сульфату цинку в ґрунт, як варіант може бути при передпосівному обробленні насіння.
Сьогодні часто відмічається аномальність проростків сої. Досить слушним буде використання для передпосівного обробітку насіння продукту від LNZ — DEFENDA Насіння 1,5-2,5 л/т. Наявність у цьому продукті комплексу макро- та мікроелементів, амінокислот, гумінових речовин та екстракту морських водоростей підвищує енергію проростання, активацію коренеутворення та ліквідує дефіцит певних елементів для кращого проростання насіння. А посилена кількість цинку є досить актуальною для сої на піщаних ґрунтах.
Застосування на початкових етапах росту і розвитку рослин біостимулятора DEFENDA Аско Гумат 0,5-1,0 л/га від LNZ сприяє покращенню стійкості рослин до стресових умов довкілля, стимулюванню росту кореня та надземної маси культури, покращенню волозабезпечення та поглинання поживних речовин завдяки гуміновим речовинам, екстракту морських водоростей, амінокислотам, незначній кількості мікроелементів із посиленим вмістом калію.
Досить дієвим варіантом для коригування елементів живлення та зняття гербіцидного стресу від LNZ є така пропозиція у фазу бутонізації – початок цвітіння рослин: DEFENDA Бор (1,0 л/га) + DEFENDA Мікро (0,5 л/га) + DEFENDA Аміно (1,0 л/га).
Для прийняття правильного рішення щодо застосування мінерального живлення сої слід згадати крилатий вислів Д.М. Прянишникова: «Надмірною кількістю добрив не можна замінити нестачу знань кореневої системи рослин, ґрунту, його мікрофлори, добрив та свідоме врахування цих процесів на практиці…». Лише оптимальне живлення рослин сої забезпечить оптимальний ріст і розвиток культури, що надалі вплине на збільшення урожайності та покращення показників якості вирощеної продукції.
Сергій Іванюк, менеджер LNZ Group з агротехнологій у Центральному регіоні
