2020
З дитинства нинішнього начальника елеваторного цеху компанії LNZ Group Василя Бакалину «манила» техніка, постійно хотілося щось ремонтувати чи розбирати на деталі. Вважав і досі вважає, що технічна професія є престижною.
У дитинстві я працював у колгоспі на току. В жнива розгортали зерно і за це отримували кошти. Але престиж був у іншому: коли в школі на святі Першого дзвоника голова колгоспу хвалив нас і дарував символічні подарунки — ми були безмежно щасливі.
Закінчив Таврійський державний агротехнологічний університет ім. Д. Моторного (тоді ще академію) за спеціальністю «Механізація сільського господарства. Інженер-механік».
Спочатку хотів вступати до медичного і навіть подавав документи в Житомирський медичний університет, але мій однокласник не вступив, і я підтримав друга. Тому пішов до армії. Після —в пріоритеті вже стала технічна освіта.
Сьогодні професійна команда працює на елеваторі компанії LNZ Group, задіяні майже 365 днів на рік 24 години на добу. Можна сказати, що відпочинку немає. Колектив завжди працює на результат: щоб зерно було збережене, вчасно відвантажене, без зупинки процесу.
У 2007 році я прийшов на посаду технічного інженера з обслуговування зерносушарок. До того працював інженером у колгоспі 10 років, потім ще 10 років був сільським головою.
На керівній посаді сьогодні дуже допомагає досвід державної служби. Там я навчився працювати із людьми та досягати компромісів у критичних ситуаціях.
У моєму колективі 86 осіб, середній вік — 40 років. Я не вважаю за доцільне підвищувати голос на своїх колег. Завжди прислухаюся до думки іншого працівника, навіть якщо він молодший за мене. А мотивація колективу — в хорошій заробітній платі.
Всі досягнення на роботі — це повністю досягнення як мого колективу, так і всієї команди LNZGroup. Ми відповідаємо за те, щоб продукція, яка зайшла на елеватор, якісно збереглася і була доставлена до кінцевої точки призначення. Тобто в нас постійна та ефективна робота на кожному кроці.
В сезон приймання та відвантаження зерна ми переходимо в режим ненормованого робочого графіка. Звичайно, буває так, що затримуюсь на роботі з технічних питань, оскільки процес порушувати ні в якому разі не можна.
Мені подобаються та надихають поїздки, які організовує компанія LNZ Group. Ми постійно їздимо Україною та переймаємо досвід своїх колег. Хоча і в нас технічний бік на досить на високому рівні, тому до нас так само приїжджають люди.
Моя мама пропрацювала водієм, і саме її лідерські якості передалися мені.
Моє хобі — це мій сад. Як тільки переїхав жити у село, то відразу його заклав. Немає жодного сезону, щоб я не спробував посадити щось нове. Разом із тим стараюся оберігати і старші дерева, наприклад, яблуні, яким вже по 80 років. Зараз у моєму саду є яблуні, груші, персики, черешні, абрикоси тощо. Весь урожай ми або самі споживаємо сім’єю, або роздаємо рідним і друзям.
У 25 років я працював інженером у колгоспі. І мені дуже подобалося, як працюють механізатори: вони все робили повільно та розмірено, але водночас усе встигали і не відкладали на потім. В них я навчився відповідальності та дисциплінованості.
Кардинально я б нічого не змінював у своєму житті. Мене влаштовує робота в компанії LNZGroup і люди, які мене оточують.
Я впевнений, що для того, щоб працювати зі складною технікою, має бути спеціальна якісна освіта і досвід. Адже без практичної підковки важко осягнути аграрно-технічний світ. Тим, хто хоче працювати в сільському господарстві, потрібно бути мультифункціональними спеціалістами: навчатись і програмуванню, і агрономії, й інженерії.
