2020
Я закінчив Запорізький авіаційний коледж імені О.Г. Івченка. Після випуску працював на авіаційному заводі. Потім розпочалася криза: Радянський Союз розпався, тому я поїхав у рідні краї — на Лебединщину.
Вже у 1993 році розпочав кар’єру в компанії з посади електрика, потім був майстром на елеваторі, начальником метрології та автоматики, а тепер — головний енергетик.
Мені подобається працювати серед молодого ефективного колективу, середній вік якого — 30 років. Мені 47, але різниці взагалі не відчуваю.
Підбирав команду самостійно. Коли прийшов на посаду головного енергетика, то у департаменті працювали люди поважного віку, тобто пенсіонери, але я переконаний — щоб ефективно працювати, потрібна молодь. Адже світ розвивається шаленими темпами, і те, що було сьогодні, завтра вже неактуальне. Щоб реагувати на зміни, потрібні молоді мізки.
У моїй команді 20 осіб. Я вважаю, якщо робота нашої команди буде ефективною — тоді ефективна робота всього підприємства.
Я не можу говорити про особисті досягнення, адже в компанії кожен робить свій вклад: куди не повернеш голову, всюди були «наші руки». Є таке гарне прислів’я: «Один у полі не воїн».
Все розвивається, потрібно постійно працювати над собою. Все обладнання, яке ми закуповуємо, спочатку ретельно вивчаємо, потім переконуємо власника, що саме таке обладнання необхідне для підприємства, знаходимо його, купуємо, тоді вже навчаємо решту персоналу їм правильно користуватися. Ми співпрацюємо із сучасними компаніями — Siemens, «СВ Альтера» та іншими. Головне — постійно працювати з літературою та інтернет-ресурсами, щоб бути в тренді.
Група компаній робить все, щоб талановиті люди не їхали за кордон. Стримує не лише заробітна плата, а й здорові та дружні умови. Адже дійсно є випадки, коли спеціалісти високого рівня працюють на підприємствах Канади чи Америки.
Можна сказати, що я включений в роботу постійно, в телефонному режимі так точно. Сезон починається восени і плавно переходить в зиму. Літом роботи не менше, адже багато поливних систем, які працюють на електроенергії, потрібно все контролювати. І місце роботи не лише Лебедин, це і Сумська область — туди їздимо, консультуємо, переймаємо досвід.
Ідеально, коли зранку хочеться йти на роботу, а після роботи на тебе чекає сім’я. Мене мотивує моя сім’я, яка підтримує і дає стимул далі розвиватися.
Мене надихають розумні люди. Саме від спілкування з такими хочеться рухатись далі, є натхнення навчатись та досліджувати щось нове. І це стосується не лише робочих питань, а й побутового життя.
Надихає сама робота, люди, які працюють поруч, можливість розвиватися та постійні виклики.
Я б нічого не змінював у своєму житті, все влаштовує — як кажуть, будинок збудував, дерево посадив, дітей виховуємо з дружиною.
Я твердо переконаний, що для того, щоб працювати в будь-якій сфері, має бути бажання. Бажання творити та розвиватися, незважаючи ні на що.
Пам’ятаю, як в старших класах вирішили організувати дискотеку, тоді робили все своїми руками. Була можливість прийти на підприємство, в лабораторію метрології та автоматики і зробити світломузику. Коли я в 2003 році прийшов на посаду начальника в цю ж лабораторію, було приємно побачити те місце, де я в дитинстві сидів і паяв.
Свої перші гроші отримав на авіаційному заводі. Те відчуття, яке ніколи не забуду: приходжу в касу, касир дає гроші, а я дивлюся то на нього, то на гроші, і розумію, що стільки ще ніколи не тримав у руках. На той момент в мене батько працював машиністом тепловоза, і я отримував в рази більше за нього.
Я переконаний, що задача, яка поставлена, має виконуватися. Ми робимо все, щоб цей бізнес ефективно працював. Уявляєте, побудували новий завод, наприклад, для переробки качанів кукурудзи, і моїй команді треба вдихнути в нього життя, щоб усе працювало, як годинник. Тому відповідальність за результат — це те, без чого не варто починати справу.
